На цей захід учні прийшли зі свічками, як до храму. Сьогодні для них школа стала храмом духовності, храмом скорботи й пам’яті. Діти виявили небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ у 1932/33 рр. Вони вшанували пам’ять загиблих у важкі роки Голодомору хвилиною мовчання й засвітили свічки. Таких вогників пам’яті в цей день по всій країні має бути якнайбільше. Вони потрібні для кожного з нас, бо це – світло очищення задля нашого майбутнього. Вогник скорботи й печалі спалахнув і в серці кожного гуртківця, символізуючи те, що пам’ять про безвинно загиблих від голоду людей залишиться в них на довгі роки. Так, треба пам’ятати, бо забуття прирікає на очерствіння душі, втрату історичної пам’яті, моральних норм співжиття.